Громадська організація
Всеукраїнський громадський фонд
ЗАВТРА

До Дня Перемоги у Києві провели марш пам’яті «Ніхто не забутий, ніщо не забуто»

9 травня 2017 року столичні вулиці Мазепи і Московська були переповнені людьми. Ветерани та пенсіонери, підлітки і діти, молоді сім'ї - всі прийшли, аби вшанувати героїв Великої Вітчизняної війни.

72 роки минуло з тих пір, як була відвойована Велика Перемога. Ціною власного здоров'я і життів мільйони солдатів вирвали її у нацистської Німеччини в далекому 1945-му. Шанувати їх та зберігати пам'ять про їхній подвиг - надважливе завдання сучасного покоління. Саме для цього ми спільно з Київською міською Організацією ветеранів України провели марш пам'яті «Ніхто не забутий, ніщо не забуте».

За оцінками самих очевидців і учасників події, кількість тих, хто приєднався до колони, коливається від 3 до 15 тисяч людей. Ми дякуємо всім і кожному, хто став частиною великого свята і прийшов до нас, щоб розповісти свою історію.

Олександра Сидорівна, втратила на війні батька: «Я ж навіть не знаю, де він похований. Тільки завдяки допомозі польського посольства я з'ясувала, що тато був похований у братській могилі, приблизно 6х12, а також орієнтовний район поховання. Точного місцезнаходження останків я досі не знаю. Шукаю і сподіваюся».

Тимур, прийшов вшанувати пам'ять прадіда: «Пишаюся своїм прадідусем Олексієм. Він на війні воював, захищав нас. Хочу сказати йому спасибі за це і побажати всім щастя, здоров'я і всього найкращого в День Перемоги!»

Іще тисячі й тисячі оповідань звучали в цей день: колишній танкіст описував, як під час Прохоровської битви вижив - єдиний зі складу своєї машини; гордий син уже покійного артилериста ділився спогадами матері про бойові подвиги глави сім'ї; блокадник Ленінграда до мурашок вражав розповідями про «дорогу життя»; дитина війни крізь сльози згадувала загиблого на фронті батька і те, як з матір'ю ходили за десятки кілометрів із рідного села в місто, щоб обміняти останнє ганчір'я на мерзлий буряк... Історій багато, всі вони різні. Об'єднує їх скорбота за полеглими воїнами і радість від Великої Перемоги, що поклала край тим страшним днях і смертям, які вони принесли.

Неймовірний масштаб маршу пам'яті на честь Дня Перемоги - навіть у порівнянні з попередніми роками, - підтверджує: люди пам'ятають цю скорботу і цю радість, і вони готові нести її в майбутнє, ділитися пам'яттю про ті події з наступними поколіннями. Головне зараз - підтримувати вогник цієї пам'яті. «Ми повинні бути монолітним суспільством, - вважає Дмитро Мороз, голова правління ГО «Завтра». - Для цього ми повинні пам'ятати нашу історію, адже це те, що нас об'єднує».