Громадська організація
Всеукраїнський громадський фонд
ЗАВТРА

Допомогли видати ветерану-ювіляру книгу про героїв Великої Вітчизняної війни

14 серпня учасник бойових дій Анастас Кічик відзначив подвійне свято – власний ювілей та вихід у світ своєї 10-ї книги, до опублікування якої ми з радістю долучилися. Незважаючи на непросту ситуацію на малій батьківщині, пенсіонер не втрачає оптимізму, пише нові видання й висловлює готовність творити та ділитися досвідом і надалі.

Анастас Георгійович відзначив 90-ліття в рідному для нього Миронівському Бахмутського району, що на Донеччині. Зараз у селищі відносно спокійно, хоча вечорами часто чутно постріли з розташованої за кілька кілометрів лінії розмежування. Та й торішні обстріли даються взнаки: пенсіонер досі, виходячи за хлібом, бачить дорогою вибиті шибки, поруйновані будівлі й подірявлені стіни. Все як у 1943-45 рр., коли він, тоді ще зовсім юний розвідник 117-го гвардійського полку 118 мотострілкової дивізії, захищав понівечену ворогом Вітчизну. З тих часів у нашого героя залишилося 2 осколки в грудях і багаж спогадів у серці. Вони спонукали ветерана взятися за перо й випустити кілька видань, присвячених згадкам про Велику Вітчизняну.

На своє 90-ліття Анастас Георгійович презентував одну з таких книг - «Нетлінні імена та подвиги». У ній автор через опис подвигів 404-х земляків-фронтовиків показує реальну, правдиву історію, забувати уроки якої ми не маємо права. Ветеран поклав більше 50-ти років свого життя на те, щоб зібрати дані про захисників, стверджуючи: «Эти люди вынесли на своих плечах такой груз, одолели такого противника, каких не знала история».

Вся команда нашої громадської організації мала за честь змогу долучитися до випуску цієї книги. Ми раді, що, попри складну обстановку в районі Миронівського, змогли особисто подарувати її свіжовидрукований наклад Анастасові Георгійовичу як презент до ювілею. Безмежна радість і вдячність пенсіонера та його готовність писати ще і ще стали щедрою відплатою за наші старання. До того ж, допомігши ветерану з опублікуванням «Нетлінних імен та подвигів», ми прагнули не лише здійснити мрію її автора, а й зберегти живу пам’ять про героїв, уривок справжньої, не написаної під чиюсь диктовку минувшини для майбутніх поколінь, і маємо надію, що нам це вдалося.

Ми хочемо подякувати нашому герою за благородний задум та колосальні зусилля, вкладені в його втілення. Спасибі Вам, Анастасе Георгійовичу! Мирного неба і многая літа!